Голодомор 1932–1933 років — це рана, що й досі болить у серці кожного українця. Це був не просто голод, а свідомий злочин тоталітарного режиму проти нашого народу. Мільйони людей були приречені на смерть лише за те, що вони були українцями, берегли свою землю й свою культуру.
Сьогодні, через десятиліття, ми продовжуємо берегти правду про ту трагедію.
І в школах по всій країні діти запалюють свічки пам’яті. Маленькі вогники в дитячих руках — це символ нашої непереможності та продовження життя, яке колись намагалися знищити.
Коли тремтить полум’я свічки, оживає пам’ять про тих, хто не вижив, і тих, хто передав правду наступним поколінням. Діти, які сьогодні стоять зі свічками, — це голос майбутнього, що ніколи не дозволить викреслити цю сторінку з історії.
Ми пам’ятаємо.
Ми вшановуємо.
Ми не дамо повторитися.
